www.mirgorod.osp-ua.info
   

uggs sko louis vuitton oslo nike sko polo ralph lauren dame louis vuitton norge oakley norge parajumpers norge oakley briller polo ralph lauren salg moncler jakke ray ban solbriller canada goose norge ray ban norge woolrich jakke parajumpers salg

   Головна
 Візитка міста
 Історія міста
   Символіка міста
 Історичні пам’ятки
 Карта міста
  Міські новини
 Форум   Робота   Оголошення   Фотогалерея
  Курорт Миргород
 
    Історія курорту  
    Лікувальні вододжерела  
    ЗАО «Миргородкурорт»  
    Санаторії  
    Готелі  
    Проїзд до міста  
 

cheap air jordans uk cheap mont blanc pens hollister outlet uk adidas jeremy scott uk hollister outlet cheap air jordans gucci belts uk nike shox uk cheap nike air max 90 gucci belt uk

  Економіка міста
 

nike blazer damskie nike blazer sklep moncler kurtka oakley praha ray ban praha abercrombie mikina polo ralph lauren praha hollister praha hollister mikina abercrombie praha michael kors kabelky hollister sk air jordan tenisky nike free 5.0 bayan nike free run bayan

    Основні галузі  
    Регуляторна політика  
    Банки  
    Інвестиційний потенціал
  міста
 
    Міжнародні зв’язки  
 
  Міська громада
 
    Громадські організації  
    Політичні партії  
    Релігійні центри міста  
    Засоби масової інформації  
 
     Міські служби
 

Українські міста в Iнтернеті
Українські міста в Інтернеті
Інститут трансформації суспільства
Портал Олега Соскіна - аналітика, статті, коментарі, новини в Україні та за кордоном
OSP-ua.info - События, комментарии, аналитика
  Міські новини  
 22.01.2010 16:46
Сто років тому на сорочинській

Після 1917 року протягом семи десятиліть діяла заборона на висвітлення теми дворянства - так, мовби його й не існувало в житті суспільства. Тогочасна політика призвела до величезних утрат у культурному житті України - зруйновано потужні культурні осередки, якими були поміщицькі садиби, сплюндровано великі бібліотеки дворян, розгублено й розпорошено безцінні колекції картин. Десятиліття нищення й замовчування теми дворянства зітерли з історичної пам’яті безліч важливих фактів. Сьогодні лише зрідка вдається знайти уламки, окрушини колись великого затонулого материка - культури дворянських гнізд. Про один із таких осколків минулого й хочу розповісти. 

Жив на Миргородщині рід поміщиків О’Рурків, німців за походженням, які з XVIII століття служили в Російській імперії. Одне з відгалужень цього роду в 40-х роках XIX століття оселилося в селі Ярмаках. Про його діячів авторка цих рядків дещо розповідала в книжці «Миргородська старовина» (2002р.).
О’Рурки пов’язані не тільки з Ярмаками, а й із Миргородом. Граф Моріц Єгорович О’Рурк (1805 - 1878) та його син Володимир Моріцович (1833 - 1917) були знаними в нашому краї земськими і громадськими діячами. Обидва працювали на посадах предводителів миргородського дворянства та голів Миргородської повітової земської управи. Володимир Моріцович, окрім того, був почесним мировим суддею, земським гласним, опікуном Ярмаківського земського народного училища, членом Православного місіонерського товариства Полтавської єпархії. Мав чин статського радника. 


Олена Михайлівна Плескач, колишня кастелянша графа. Фото 60-х років XX ст.. 


Яків Іванович Плескач, кухар графа О’Рурка. Фото раніше 1917 року. 


 Колишній будинок графа О’Рурка. Фото 2007 р.

О’Рурки були висококультурною родиною. Вони цікавилися творчістю Миколи Гоголя, один із них навіть їздив до письменника в Росію, щоб особисто познайомитися з ним. Старі жителі Миргородщини стверджували, що 1845 року О’Рурків відвідав у Ярмаках сам Тарас Шевченко. 

Старого графа Моріца Єгоровича було поховано в Ярмаках, а Володимир Моріцович переїхав до Миргорода. До 1911 року він жив на вулиці Сорочинській (у будинку № 55, за нинішньою нумерацією; за радянських часів там діяв інкубатор, згодом - станція юних техніків). 

1911 року В.М. О’Рурк купив собі нове помешкання на тій таки Сорочинській вулиці, але трохи далі від центру. Як свідчить документ - купча, граф придбав у миргородця Андрія Івановича Поспєлова, колезького асесора, «дворовоє место с постройками» - двома сусідніми будинками (тодішні нумери 75 і 77). Ці будівлі збереглися до сьогодні - тепер це № 119 і №121. Сам граф жив у першій із них.
У В.М. О’Рурка служило подружжя Плескачів — кухар Яків Іванович і його дружина Олена Михайлівна, кастелянша. Вони одержували від Володимира Моріцовича чималу платню, тож невдовзі, у травні 1917 року змогли купити в пана за 3 тисячі карбованців другий із його будинків. Мали Плескачі й власну землю за містом - 4 десятини в урочищі Свята Гора. 

Жовтневий переворот 1917 року зруйнував розмірене життя миргородців. Глухої осені того року в місті розпочалися сум’яття, грабунки, вбивства. Полтавський лікар О.О.Несвіцький, який у своєму щоденнику нотував усі події, що сталися на Полтавщині за тих смутних часів, 9 грудня 1917 року зробив такий запис: «Убит в Миргороде старик О’Рурк й его жена, с 4 на 5 декабря. Он был председателем земской управы й предводителем дворянства». Володимиру Моріцовичу виповнилося тоді 84 роки. 

Сьогодні особу графа В.М. О’Рурка можна оцінювати по-різному. Неоднозначно ставилися до нього і його сучасники. Наприклад, І.А.Зубковський вважав його людиною досить консервативних поглядів. У той же час відомо, що О’Рурк чимало зробив, приміром, для влаштування в Миргороді курсів із садівництва й городництва, що було на той час новим явищем. Граф не підтримував екстремістських поглядів та ідей тодішніх більшовицьких лідерів. Либонь, це й стало причиною його вбивства. 

Житель Миргорода 79-річний Сергій Васильович Бакало (онук згадуваного вище Якова Плескача), який нині живе в дідовому будинку, що поруч із колишнім помешканням графа, згадує розповіді своїх предків про долю О’Рурка і його останні дні. Сергій Васильович показав мені вхід до підвалу зі східного боку графського будинку, де вбивці тримали бідолашного немічного старика і його дружину, перш ніж позбавити їх життя. Може, вимагали золота чи грошей. 

По вбивстві О’Рурка радянська влада націоналізувала його будинок. У 20-х роках у ньому розміщався «комхоз» - контора міського комунального господарства, згодом, із 30-х років, - філія школи №2, допоміжний корпус і шкільні майстерні, а в 80-90-х роках медичний витверезник. Нині цей дім, трохи добудований, належить релігійній євангельській громаді. 

Сергій Васильович Бакало дбайливо зберігає документи про своїх предків Плескачів. Серед них і рідкісний альбом гравюр із картин відомих художників Г.Семирадського, В.Маковського, М.Клодта, В.Пукирєва, М.Микешина, В.Сурикова та інших. Мені здався дуже цікавим дарчий надпис на альбомі: «Подарено Наталии Яковлевой Плескачевой 14 генваря 1917 г. Граф В.М. О’Рурк». Це був подарунок шестилітній доньці кухаря Якова Плескача, зроблений за 10 місяців до смерті графа. Можливо, старий дворянин сподівався, що нове покоління - «племя младое, незнакомое» - зуміє цінувати прекрасне мистецтво... 

Віддаленим громом і тихим, приглушеним відлунням докочуються до нас події того далекого, грозового, напівзабутого, загадкового й страшного в своїй жорстокості 1917 року... 


ЛЮДМИЛА РОЗСОХА, 
заступник директора з наукової роботи 
Миргородського краєзнавчого музею, 
заслужений працівник культури України


  Гуманітарна сфера
  Культура
  Освіта
  Спорт
  Соціальна сфера
  Соціальний захист
  населення
  Служби
  соціальної сфери
  Центр зайнятості
  Транспорт
  Автобусний
  Залізничний
  Маршрутний
  Таксі
  Сервіс та дозвілля
  Туризм
  Торгівля
  Сфера послуг
  Ресторани
  Кінотеатри
  Інтернет-клуби


Курсы валют
Курсы валют
Курсы валют

 
© Інститут Трансформації Суспільства 2007-2018
При повному або частковому використаннi матерiалiв посилання на www.mirgorod.osp-ua.info є обов'язковим.
Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть матерiалiв покладається на їх авторів.
Наша адреса: Україна, 01034, м. Київ-34, а/с 297, тел./факс: (044) 235-98-28, 235-80-23. e-mail: editor@osp.com.ua

TyTa