www.mirgorod.osp-ua.info
   

uggs sko louis vuitton oslo nike sko polo ralph lauren dame louis vuitton norge oakley norge parajumpers norge oakley briller polo ralph lauren salg moncler jakke ray ban solbriller canada goose norge ray ban norge woolrich jakke parajumpers salg

   Головна
 Візитка міста
 Історія міста
   Символіка міста
 Історичні пам’ятки
 Карта міста
  Міські новини
 Форум   Робота   Оголошення   Фотогалерея
  Курорт Миргород
 
    Історія курорту  
    Лікувальні вододжерела  
    ЗАО «Миргородкурорт»  
    Санаторії  
    Готелі  
    Проїзд до міста  
 

cheap air jordans uk cheap mont blanc pens hollister outlet uk adidas jeremy scott uk hollister outlet cheap air jordans gucci belts uk nike shox uk cheap nike air max 90 gucci belt uk

  Економіка міста
 

nike blazer damskie nike blazer sklep moncler kurtka oakley praha ray ban praha abercrombie mikina polo ralph lauren praha hollister praha hollister mikina abercrombie praha michael kors kabelky hollister sk air jordan tenisky nike free 5.0 bayan nike free run bayan

    Основні галузі  
    Регуляторна політика  
    Банки  
    Інвестиційний потенціал
  міста
 
    Міжнародні зв’язки  
 
  Міська громада
 
    Громадські організації  
    Політичні партії  
    Релігійні центри міста  
    Засоби масової інформації  
 
     Міські служби
 

Українські міста в Iнтернеті
Українські міста в Інтернеті
Інститут трансформації суспільства
Портал Олега Соскіна - аналітика, статті, коментарі, новини в Україні та за кордоном
OSP-ua.info - События, комментарии, аналитика
  Міські новини  
 19.02.2010 16:36
З історії старого будинку

Кожна хата в Миргороді має свою історію, кожен двір зберігає в собі пам’ять і таїну тих поколінь, що колись жили тут. Вулиця Сорочинська багата на історію старосвітських родин, от тільки з плином часу все менше залишається свідчень тієї давнини. 

На самому початку Сорочинської вулиці, між будинками краєзнавчого музею й дитячої музичної школи, в глибині двору, оточеного заростями малини, в затінку старого садка заховався невеликий, нічим не примітний приземкуватий будинок із покрівлею, що просіла під вагою літ. Та навіть і не літ, а віків, бо будувався він ще наприкінці позаминулого ХІХ століття. 

На місці сучасної дитячої музичної школи на початку ХХ століття жила родина дрібних дворян Власенків. Про миргородського дідича Івана Семеновича Власенка згадував відомий миргородський лікар, засновник курорту Іван Андрійович Зубковський у своїх спогадах, присвячених діяльності в нашому місті українського письменника й просвітника Анатоля Свидницького. 

Іван Семенович Власенко був літ на двадцять старшим від Зубковського. Він належав до когорти старої української демократичної інтелігенції, яка щиро вболівала за розвиток української духовності, культури, літератури, мови. На початку 60-х років ХІХ століття, коли в Україні заборонялося вести шкільне навчання рідною мовою, Власенко став до гурту тих небагатьох миргородців, які намагалися нести світло знань своєму народові саме мовою своїх предків, а не офіційно запровадженою російською. 

Фото 1. Іван Семенович Власенко 


Фото 2. Будинок Власенків і Чернявських на вулиці Сорочинській. Сучасне фото.


Після селянської реформи 1861 року набув сили український національно-демократичний рух. У Києві почали створюватися громади і гуртки політично-просвітницького спрямування, які були попередниками народництва. 1861 року новоприбулий до Миргорода вчитель місцевої повітової школи, письменник Анатоль Свидницький створив недільну школу для надання освіти дорослим, а також першу в Миргороді громадську бібліотеку. З київських гуртків Свидницькому привозили для недільної школи книжки українською мовою, а оскільки у влади цей письменник мав репутацію «неблагонадійного», то зберігати таку літературу в його помешканні було небезпечно. Тому книжки потай переховувалися у дворянина І.С.Власенка, який служив інспектором акцизного відомства.
І.С.Власенко був активним у громадському житті Миргорода. У 80-х роках його обирали гласним Миргородської міської думи. Щирий українець, глибоко побожна людина, у 90-х роках він став членом православного місіонерського товариства – Полтавського єпархіального Свято-Макаріївського братства. Впродовж багатьох літ Іван Семенович служив церковним старостою в Успінському соборі, а на схилі віку – в церкві Всіх Святих, невеликій дерев’яній церковці на східній околиці Миргорода (в місті цю церкву називали Малою). 

Власенко був одружений із дворянкою Іриною Мартинівною Тарутіною, з якою мав шестеро дітей. Цікаві подробиці про дрібнодворянський побут миргородців, зокрема, з життя І.Власенка, залишили в спогадах онуки Івана Семеновича – Борис Костянтинович Єфимов і Надія Костянтинівна Єфимова-Роґоча; ці мемуари увійшли до книжки В.Єфимова «Все це – ми», виданої в Дніпропетровську 2004 року. 

Садиба Власенка на Сорочинській вулиці містилася в глибині провулку, що виходив до гарної левади з калиною і грушами. Попри свій дворянський статус, Іван Семенович мав скромний невеликий будинок із двох кімнат, збудований на старовинний взірець, як у гоголівських старосвітських поміщиків – під стріхою, із рундуком, прикрашеним чотирма різьбленими стовпцями. Дружина Івана Семеновича померла рано, діти виросли й розійшлися, і він доживав віку в самотині, під доглядом домашньої робітниці, сусідки баби Гапки. 

Іван Семенович помер у Миргороді 1916 року і, як церковний староста, був похований біля самих стін Всіхсвятської церкви. Його скромна могила з часом зрівнялася з землею, заросла травою, а останніми роками на її місці з’явилися нові помпезні надгробки. 

Одна з доньок І.С.Власенка, Любов Іванівна, одружилася з миргородським поштовим чиновником Михайлом Чернявським, вони й жили на старому дворищі Івана Семеновича по Сорочинській вулиці (нині це будинок № 3, добудований). 

Нащадки Івана Семеновича Власенка успадкували від свого діда щиру любов до України, і цей національний дух зберігся в кількох наступних поколіннях. Онук Івана Семеновича, Іван Михайлович Чернявський, який теж служив у поштовому відомстві, був чудовим самодіяльним актором, талановито грав у багатьох аматорських виставах Миргорода і завдяки своєму сценічному амплуа одержав прізвисько Гетьман. Чернявські мали добру бібліотеку, либонь, вона перейшла до них ще від діда Івана Семеновича Власенка. 1949 року І.М.Чернявський продав свій будинок на Сорочинській (тоді Жовтневій) вулиці Ількові Павловичу Корсуну, нащадки якого – Горіни – володіють ним і донині. 
Численні нащадки І.С.Власенка розпорошилися по Україні, деякі з них нині живуть на Дніпропетровщині. 

А старий будинок дрібних миргородських дворян Власенків, переживши революції й війни, досі стоїть у густому садку і зберігає пам’ять про тих миргородців, які вже відлетіли до вічного вирію. 



Людмила РОЗСОХА, заступник директора з наукової роботи 
Миргородського краєзнавчого музею, 
заслужений працівник культури України


  Гуманітарна сфера
  Культура
  Освіта
  Спорт
  Соціальна сфера
  Соціальний захист
  населення
  Служби
  соціальної сфери
  Центр зайнятості
  Транспорт
  Автобусний
  Залізничний
  Маршрутний
  Таксі
  Сервіс та дозвілля
  Туризм
  Торгівля
  Сфера послуг
  Ресторани
  Кінотеатри
  Інтернет-клуби


Курсы валют
Курсы валют
Курсы валют

 
© Інститут Трансформації Суспільства 2007-2018
При повному або частковому використаннi матерiалiв посилання на www.mirgorod.osp-ua.info є обов'язковим.
Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть матерiалiв покладається на їх авторів.
Наша адреса: Україна, 01034, м. Київ-34, а/с 297, тел./факс: (044) 235-98-28, 235-80-23. e-mail: editor@osp.com.ua

TyTa