www.mirgorod.osp-ua.info
   

uggs sko louis vuitton oslo nike sko polo ralph lauren dame louis vuitton norge oakley norge parajumpers norge oakley briller polo ralph lauren salg moncler jakke ray ban solbriller canada goose norge ray ban norge woolrich jakke parajumpers salg

   Головна
 Візитка міста
 Історія міста
   Символіка міста
 Історичні пам’ятки
 Карта міста
  Міські новини
 Форум   Робота   Оголошення   Фотогалерея
  Курорт Миргород
 
    Історія курорту  
    Лікувальні вододжерела  
    ЗАО «Миргородкурорт»  
    Санаторії  
    Готелі  
    Проїзд до міста  
 

cheap air jordans uk cheap mont blanc pens hollister outlet uk adidas jeremy scott uk hollister outlet cheap air jordans gucci belts uk nike shox uk cheap nike air max 90 gucci belt uk

  Економіка міста
 

nike blazer damskie nike blazer sklep moncler kurtka oakley praha ray ban praha abercrombie mikina polo ralph lauren praha hollister praha hollister mikina abercrombie praha michael kors kabelky hollister sk air jordan tenisky nike free 5.0 bayan nike free run bayan

    Основні галузі  
    Регуляторна політика  
    Банки  
    Інвестиційний потенціал
  міста
 
    Міжнародні зв’язки  
 
  Міська громада
 
    Громадські організації  
    Політичні партії  
    Релігійні центри міста  
    Засоби масової інформації  
 
     Міські служби
 

Українські міста в Iнтернеті
Українські міста в Інтернеті
Інститут трансформації суспільства
Портал Олега Соскіна - аналітика, статті, коментарі, новини в Україні та за кордоном
OSP-ua.info - События, комментарии, аналитика
  Міські новини  
 15.02.2011 12:43
Миргород: Майстер радіотехнічних військ

У райвійськкоматі вчорашній десятикласник із Білої Церкви Олександр Пономаренко (на знімку) виявив бажання продовжити навчання у військовому училищі.
- У якому роді військ ти б хотів служити? - запитали.
Він назвав військово-морський флот. На якусь мить навіть уявив себе в омріяній багатьма призовниками формі морського офіцера. З аксельбантом через плече і кортиком обіч руки. Красота! Найвродливіші дівчата задивлялися на таких парубків.
- Гаразд, хлопче! - сказали. - Буде тобі море…
І видали документи для проїзду до міста Енгельса Саратовської області.
-
 Не відразу і збагнув, - згадує він, - чому училище називається військово-морським, а розташоване далеко від моря на березі Волги.
В училищі готували офіцерів протиповітряної оборони військово-морського флоту. Успішно закінчив радіотехнічний факультет і з дипломом техніка радіолокаційної станції у 1956 році прибув у штаб Північного флоту. Служити випало на півострові Рибачому. Звідти до кордону з Норвегією, яку на той час обсіли НАТОвські розвідувальні та різні інші літаки, рукою подати. Там і спізнав романтику служби хай хоч і в сухопутному підрозділі військово-морського флоту. З усіх боків радіолокатор оточувала тундра та майже безперервно штормове Баренцеве море. Зі сніговими бурями та непроглядними, хоч в око стрель, туманами. Проте хитромудрі радіолокаційні антени цілобово пильно вдивлялися у північне небо. Оператори, бувало, доповідали: "Бачу ціль!" Тоді в рух приходила уся система протиповітряної оборони. 

Якщо була потреба, то в небо злітали і літаки-перехоплювачі. Хтось скаже, що війна була не справжньою. То правда. На відміну від кровопролитної Вітчизняної війна і називалася холодною. Натовським задерикам дуже хотілося знати, що там і як робиться на базах Північного флоту. Отож і сунули свого електронного носа в усі шпарини. То було випробування бойової готовності, майстерності, волі, якщо хочете, характерів захисників Вітчизни від лихого ока. Лейтенант Олександр Пономаренко зі своєю командою за роки служби не прогавили жодного порушника повітряного кордону. За високий професіоналізм командир радіолокаційної станції неодноразово відзначався подяками командування. Він удостоєний почесного звання майстра радіотехнічних військ. 

Після Півночі досвідчений у своїй справі офіцер служив на відповідальних посадах у радіотехнічних військах у Шепетівці, Коростені, Василькові та інших містах України. А коли у Миргороді на базі нової техніки розгортали радіотехнічний батальйон, його командиром був призначений підполковник Олександр Пономаренко. Товариші по службі щиро заздрили. Ще б пак! Така вже специфіка радіотехнічних військ, що їхні радіолокатори часто доводилося обслуговувати десь у чорта на болоті. А тут випадало служити у місті-курорті. 

Втім курортна ейфорія, тобто невиправдано піднесений настрій, зникла хутко, як ранковий туман. Курорт, як і місто також,жили своїми буднями. А новопризначеному командиру майбутнього радіотехнічного підрозділу вказали на ділянку поля за містом. Якщо точно, то посусідству з міськторгівським відгодівельником (був колись такий) бичків і свиней. Це сьогодні вам збудують хоч Ейфелеву вежу у центрі міста. Аби гроші! А тоді усе було навпаки. Не вистачало будівельних матеріалів і робочих рук.
Тепер уже не обов'язково усім знати, що і як робилося. Всяк бувало. Полковник у відставці Олександр Пономаренко так і говорить, що, як по армійських мірках, зручні і затишні службові, побутові та всі інші приміщення вдалося збудувати завдяки розумінню ролі радіотехнічної служби взагалі, і, тепер це не секрет, захисту Миргородської авіабази зокрема, будівельними генералами Михайлом Волошком з Комишнянського БУ-25, Борисом Пестременком з "Миргородпромбуду", Георгієм Білашом з «Курортбуду», Олександром Сіряком з "Агробуду", Станіславом Литваком із сільського будкомбінату та інших наділених дорогоцінним чуттям громадської відповідальності за свій, хай хоч і скромний, але конкретний внесок у справу захисту Вітчизни. 

Досвід армійської служби пригодився Олександру Пономаренку тоді, коли після звільнення у запас він працював начальником міського штабу цивільної оборони разом із тодішнім міським головою Миколою Миколаєнком, добра йому пам'ять, вони зробили багато корисних справ для підготовки населення до захисту в умовах надзвичайних ситуацій. І хоч "чогось такого" у Миргороді не траплялося, але, самі бачите з телевізійних передач, навички цивільного захисту у такому, як маємо, житті нікому не зайві. Тим більше, як мовиться, за плечима їх не носити. В цій, хоч і не новій, але такій, що ніколи не старіє, істині Олександр Пономаренко ще раз переконався, коли брав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. За вірну службу нагороджений орденом Пошани. 

Разом із вірною дружиною Інесою Омелянівною виростили чудових синів: Геннадія і Євгена. Найбільшою радістю дідуся і бабусі є милі внуки.
У ці дні невгамовному Олександру Антоновичу виповнюється 75 років. Він член міської ради ветеранів України, активіст громадського життя, волонтерського руху. Його шанують рідні і друзі. До багатьох поздоровлень та найкращих побажань ветерану і його роду-племені приєднуються і журналісти газети "Миргород - наш дім". З роси та води вам, Олександре Антоновичу! 

Леонард НІКОЛАЄНКО 

Фото Володимира БАЛАЦЬКОГО


  Гуманітарна сфера
  Культура
  Освіта
  Спорт
  Соціальна сфера
  Соціальний захист
  населення
  Служби
  соціальної сфери
  Центр зайнятості
  Транспорт
  Автобусний
  Залізничний
  Маршрутний
  Таксі
  Сервіс та дозвілля
  Туризм
  Торгівля
  Сфера послуг
  Ресторани
  Кінотеатри
  Інтернет-клуби


Курсы валют
Курсы валют
Курсы валют

 
© Інститут Трансформації Суспільства 2007-2017
При повному або частковому використаннi матерiалiв посилання на www.mirgorod.osp-ua.info є обов'язковим.
Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть матерiалiв покладається на їх авторів.
Наша адреса: Україна, 01034, м. Київ-34, а/с 297, тел./факс: (044) 235-98-28, 235-80-23. e-mail: editor@osp.com.ua

TyTa