www.mirgorod.osp-ua.info
   

uggs sko louis vuitton oslo nike sko polo ralph lauren dame louis vuitton norge oakley norge parajumpers norge oakley briller polo ralph lauren salg moncler jakke ray ban solbriller canada goose norge ray ban norge woolrich jakke parajumpers salg

   Головна
 Візитка міста
 Історія міста
   Символіка міста
 Історичні пам’ятки
 Карта міста
  Міські новини
 Форум   Робота   Оголошення   Фотогалерея
  Курорт Миргород
 
    Історія курорту  
    Лікувальні вододжерела  
    ЗАО «Миргородкурорт»  
    Санаторії  
    Готелі  
    Проїзд до міста  
 

cheap air jordans uk cheap mont blanc pens hollister outlet uk adidas jeremy scott uk hollister outlet cheap air jordans gucci belts uk nike shox uk cheap nike air max 90 gucci belt uk

  Економіка міста
 

nike blazer damskie nike blazer sklep moncler kurtka oakley praha ray ban praha abercrombie mikina polo ralph lauren praha hollister praha hollister mikina abercrombie praha michael kors kabelky hollister sk air jordan tenisky nike free 5.0 bayan nike free run bayan

    Основні галузі  
    Регуляторна політика  
    Банки  
    Інвестиційний потенціал
  міста
 
    Міжнародні зв’язки  
 
  Міська громада
 
    Громадські організації  
    Політичні партії  
    Релігійні центри міста  
    Засоби масової інформації  
 
     Міські служби
 

Українські міста в Iнтернеті
Українські міста в Інтернеті
Інститут трансформації суспільства
Портал Олега Соскіна - аналітика, статті, коментарі, новини в Україні та за кордоном
OSP-ua.info - События, комментарии, аналитика
  Міські новини  
 14.12.2012 16:40
Миргородська ратуша

Миргород як полкове місто з першої половини XVII ст. мав магдебурзьке право - систему міського самоврядування. Хоча влада в тодішній Лівобережній Україні була розподілена на військову (гетьманську, козацько-старшинську, яка керувала військовими справами) і самоврядну міщанську, однак остання значно залежала від козацької адміністрації.

До 1656 року міським управлінням у Миргороді відав магістрат, який мав досить розгалужений управлінський апарат. Очолював міську громаду війт, якого призначали із заможних і шанованих міщан. Війт називався міським, на відміну від козацького отамана, який іменувався городовим. Посада війта спочатку була спадковою, а з часом стала ви­борною. Йому підпорядковувалися 1-3 бурмистри, яким підкорялися інші чиновники: ратмани (райці, тобто радники), шафар (старший над збирачами податків), асаульці й асаульчики, десятники, писарі.

Із 1656 року, через те, що Миргороду не було підтверджене магдебурзьке право, в місті запровадили не магістратське, а ратушне правління, яке давало вужчі повноваження, і, відповідно, був зменшений чиновницький апарат. Миргородська ратуша вирішувала питання фінансового й судового порядку, розглядала кримінальні й навіть морально-етичні справи. Відомо, що Микола Гоголь, який цікавився колоритними фактами з минувшини, розшукав документ - "Декрет Миргородської ратуші 1702 року". Це був рішенець у справі Вацьки Куликівни, миргородської дівки не вельми пристойної поведінки, яка чинила "соромотизну", за що ратушні райці засудили її до побиття "барбарами" (палицями) з подаль­шим її відрядженням "пану сотникові вічно в пекарню".

Нині ми ще дуже мало знаємо про Миргородську ратушу тих часів. Ще потребує ґрун­товного фахового дослідження "Актова книга Миргородської ратуші" 1650 - 1725 років. Дослідникам відома ратушна печатка 1749 року із зображенням елементів Миргородського герба - хреста з 8-кутною зіркою. Невеликий будинок ратуші розміщався в центрі нашого міста, на ринковій площі, між Успінським собором і будинком нинішньої райдержадміністрації.

Найдавніше відоме нам прізвище миргородських війтів - Сагайдачні. Представники цього роду успадковували війтівство в середині XVII - 1-й пол. XVIII ст. Юрій Іванович Сагайдачний був миргородським війтом 1656 року. Дем'ян Сагайдачний, "можнійший" посполитий, міщанин Миргорода, був на цьому уряді в 1712 - 1723 роках, а його родич Максим Сагайдачний, посполитий середньої заможності, в 1716 і 1729 - 1730 роках.

За часів пізнього середньовіччя ще не було чіткої межі між соціальними станами: козаки часто "версталися" в поспільство, міщани переходили в козацький стан. Тож не дивно, що близько 1656 - 1657 років миргородським війтом був Іван Федорович Рудницький, згодом значний козак Миргородського полку. 1658 року він перебував у складі посольства миргородського полковника Павла Апостола до російського царя, а 1661 року служив писарем у генерального судді Григорія Лісницького, колишнього миргородського полковника. Бурмистром у Миргороді в середині XVII ст. був Омелян Лук'янович.

Тогочасні писарі, а надто російські, досить вільно поводилися з українськими прізвищами, записуючи їх у російській формі. Приміром, якийсь Іван, Андріїв син, тобто Андрієнко, ставав Андрєєвим. Тож не випадково серед миргородців так багато "російських" прізвищ. Відомо, наприклад, що такий собі Овсій Павлов (либонь, Павлів син, Павленко) служив миргородським війтом 1665 року.

Цікаву інформацію про миргородських управлінців знаходимо в "Малороссийских переписных книгах 1666 года", створених російськими переписувачами. Миргородським війтом тоді був Остафій Квітко (напевно, Остап Квітка), міщанин "первой статьи", який жив "у дворі", себто на території міської фортеці. Того самого року миргородськими бурмистрами були Мирон Фомин (Хоменко) і Кіндрат Павлов (Павленко). Записаний тут таки й "Амелян Бурмистр" - це не хто інший, як уже згадуваний вище Омелян Лук'янович, посада якого стала і його прізвищем.

За перших десятиліть XVIII ст. миргородськими бурмистрами були: Семен Нагірний (Нагурний) 1715 року, Андрій Олійниченко (Олійник) 1716 року, Іван Луценко 1717 - 1718 рр. Опанас Москаленко посідав уряд бурмистра в 1714 - 1718 роках, а 1720 року вже бачимо його миргородським війтом.

До сьогодні в нашому місті збереглося прізвище Купенко. Його носії є нащадками колишнього миргородського бурмистра Івана Купи, який правував 1720 року. А ось іще одне відоме в Миргороді прізвище: Матвій Балацький 1725 року теж був місцевим бурмистром. Балацькі належали до стану посполитих, і жили в Миргороді "за монастырем Мгарским Лубенским", тобто перебували в монастирській власності. Через 12 років Матвій Балацький усе ще служив при Миргородській ратуші, але вже на нижчій посаді -асаульця.

Подаємо й інші прізвища миргородських бурмистрів часів полковника Данила Апостола: Іван Олексенко (1721), Федір Пилипенко (1722). А на початку 1741 року в міській ратуші служили аж 3 бурмистри: Лесько Усик, Микита Шамрай і Іван Огромний, усі з розряду посполитих середнього статку. 1785 року бурмистром у Миргороді був багатий 43-річний купець Степан Петрович Шереметцов.

Миргородська ратуша як орган місцевого самоврядування діяла до 1785 року, коли в містах Лівобережної України ратуші були замінені міськими думами на чолі з міським головою. Однак 1797 року, після скасування Малоросійської губернії, діяльність Миргородської ратуші була відновлена. Миргородськими бургомістрами наприкінці XVIII ст. були купець Григорій Кожевников і Осип Северин.

1831 року Микола І скасував магдебурзьке право в усіх містах України, крім Києва. Але міська ратуша в Миргороді діяла ще протягом трьох десятиліть. У XIX ст. в ній служили вже не тільки міщани, а й дворяни. Архівні й опубліковані джерела свідчать, що 1846 року секретарем ратуші був титулярний радник Никифор Пилипович Пищимука, виходець із сорочинських дрібних дворян, якому оголошено подяку за "сделанные от него пожертвования в пользу Миргородской городовой ратуши и тамошнего сиротского суда". 1864 року бургомістром ратуші служив міщанин Єфрем Григорович Бойко, а секретарем -знатний дворянин із Сорочинців, титулярний радник Яків Олексійович Малинка.

До сьогодні збереглися прізвища Войтенко, Ратушний, Бурмистренко, Шафаренко, Радченко, Асаулець, які свідчать про рід занять їхніх предків. Наведемо в хронологічному порядку ще деякі прізвища служителів миргородських органів місцевого самоврядування минулих віків, які вдалося розшукати в різних історичних документах:

Яцькович Федір - райця Миргородського магістрату (1656 р.).

Іванович Федір - миргородський ратушний писар (1714- 1718).

Александров Гаврило - миргородський ратушний писар (1716).

Яременко Йосип - ратушний писар (1723).

Харченко Іван - десятник, ратушний служитель (1737).

Бублик Андрій - ратушний служитель (1737).

Оленин Харко - "асаульчик" у ратуші (1737).

Котленко Кіндрат - миргородський ратман (1793).

Дирда Іван - колезький реєстратор, канцелярський служитель у ратуші (1860). Можливо, нинішні миргородці знайдуть серед них своїх предків.

ЛЮДМИЛА РОЗСОХА,

заступник директора з наукової роботи

Миргородського краєзнавчого музею,

заслужений працівник культури України

За матеріалами myrgorod.pl.ua


  Гуманітарна сфера
  Культура
  Освіта
  Спорт
  Соціальна сфера
  Соціальний захист
  населення
  Служби
  соціальної сфери
  Центр зайнятості
  Транспорт
  Автобусний
  Залізничний
  Маршрутний
  Таксі
  Сервіс та дозвілля
  Туризм
  Торгівля
  Сфера послуг
  Ресторани
  Кінотеатри
  Інтернет-клуби


Курсы валют
Курсы валют
Курсы валют

 
© Інститут Трансформації Суспільства 2007-2018
При повному або частковому використаннi матерiалiв посилання на www.mirgorod.osp-ua.info є обов'язковим.
Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть матерiалiв покладається на їх авторів.
Наша адреса: Україна, 01034, м. Київ-34, а/с 297, тел./факс: (044) 235-98-28, 235-80-23. e-mail: editor@osp.com.ua

TyTa